Адаптаційний процес дошкільників

Шановні батьки! Всіх у вас на слуху слово «адаптація». Кожен з вас також пережив цей стан. Згадайте свій стан, коли ви вперше прийшли на роботу, в новий колектив.

Що ж значить адаптація для вашої дитини?

Адаптація - це пристосування організму до нової обстановки, а для дитини дитячий сад є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими відносинами.

Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.

При легкій адаптації негативний емоційний стан дитини триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит і сон, вона з небажанням грається з іншими дітьми. Мова загальмовується, але дитина може виконувати вказівки дорослого. Під час подальшого звикання до нових умов усі ці явища зникають протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі.

При середній адаптації емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Сон і апетит відновлюються лише через 20 – 40 днів. Настрій нестійкий протягом місяця, щодня плаче. Протягом першого місяця дитина хворіє, як правило, гострими респіраторними інфекціями. Захворювання триває 7 – 10 днів і завершується без ускладнень. Вага не змінюється. Зміни вегетативної нервової системи: блідість, тіні під очима, палаючі щоки, діатез – протягом одного-двох тижнів.

При важкій адаптації емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Іноді цей процес триває кілька місяців. Дитина погано засинає, сон короткий, плаче уві сні, прокидається із слізьми; значно зменшується апетит, можлива відмова від їжі, невротичне захворювання, функціональні порушення шлунково-кишкового тракту. Не грається з дітьми або проявляє агресію. Відмовляється від участі в грі. За цей період дитина або хворіє ще раз, нерідко зі значними ускладненнями, або проявляє стійкі порушення поведінки (намагається сховатися, куди-небудь вийти, сидить і кличе маму тощо). У таких дітей бурхлива негативна емоційна реакція й негативне ставлення до дитячого закладу, що спостерігається в перші дні, часто змінюється млявим, байдужим станом.

Перші кроки пристосування до умов дошкільного закладу непрості. Це стрес для дитини, який негативно впливає на її психологічний стан. І щоб процес адаптації був легший, їй потрібна допомога з боку дорослих, особливо батьків. Процес адаптації у кожного проходить по різному. А ми дорослі маємо бути уважними і добрими до дітей, завжди прагнути їх зрозуміти, як би складно це не давалося і допомогти їм у цьому.

Поради для батьків

«Адаптація дитини до дитячого садка»

• Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком  дитячі парки та майданчики,  привчайте до гри в пісочницях.
• Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
• Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
• Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.
• Розкажіть дитині, що позитивного є в дитячому садку. Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
• В дитячий садок дайте дитині улюблену іграшку, щоб вона відчувала частинку своєї домашньої атмосфери.
• Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
• Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователем та дітьми.
• Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками.
• Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
• Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.
• Пам’ятайте, дитина відчуває вашу тривогу!
• Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.
• Приймайте почуття дитини.
• Не обманюйте дитину!
• Обов’язково повідомте вихователів групи звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.

Позитивне мислення: відганяємо небажані думки

Один з важливих інструментів розвитку і успіху людини — позитивне мислення. Відганяйте небажані думки, які заважають радіти життю.

Небажані, нав’язливі думки здатні довести людину до стану тривоги або депресії. Вони змушують концентрувати увагу на негативних подіях, часто представляючи їх гірше, ніж є насправді. Зациклюючись на таких думках, людина виглядає вічно незадоволеною і прискіпується до себе і оточуючих. Подібне мислення відбирає можливість відчувати себе щасливим.

Чи можна вимкнути погані думки, як обридлу музику? Насправді, можна. Психологічні техніки зупинки думок допоможуть відігнати небажані думки і повернути собі позитивне мислення.

Можливості позитивного мислення

Численні наукові дослідження показують, що самопочуття людини багато в чому залежить від її мислення, а думки здатні матеріалізуватися. Негативні думки навіть можуть притягнути хвороби. Таким чином, змінивши мислення, ви зможете поліпшити своє здоров’я.

Крім того, від напрямку мислення залежить розвиток особистості, діловий успіх і гармонія з самим собою та оточуючими людьми.

Суть позитивного мислення полягає не в тому, щоб не помічати негативу. Воно допомагає швидко зорієнтуватися у своїх можливостях і діяти конструктивно.

Процес зміни мислення тривалий, над собою потрібно працювати щодня. Зате в один прекрасний момент ми усвідомлюємо, що наше мислення позитивне, і легко відганяє небажані думки, як тільки вони з’явилися.

Техніка зупинки думок

Ця техніка — спосіб позбутися думок, які викликають тривогу і пригнічений настрій. Вона спрямована на їх викорінення. В результаті постійної роботи над собою кількість таких думок з часом значно зменшиться, і ігнорувати їх стане легше.

Техніку зупинки думок можна практикувати самостійно або на прийомах у лікаря або психотерапевта. Іноді людина не може сама навчитися зупиняти погані думки. У такому випадку рекомендується звернутися за допомогою до професіонала.

План по зміні мислення

Щоб зупинити небажану думку, потрібно зосередитися на ній і навчитися говорити собі «стоп!», Коли ви починаєте думати про це. Ймовірно, спочатку вам доведеться голосно говорити це слово вголос. Але незабаром достатньо буде вимовляти «стоп!» В розумі. Тобто, використовувати цю техніку ви зможете в будь-якому місці і в будь-який час.

План боротьби з негативними думками наступний:

Запишіть свої самі негативні думки. У список повинні потрапити думки, які з’являються знову і знову, викликають у вас почуття тривоги і відволікають від повсякденних справ. Першою в цьому переліку повинна бути сама небажана думка, потім — в порядку убування негативності. Починайте освоювати техніку зупинки думок з кінця списку — з найменш негативної думки.

Уявіть свою думку. Виберіть для тренування затишне місце, де б ви змогли вигукнути «стоп!» Не побоюючись, що вас почують. Сядьте або ляжте, закрийте очі. Уявіть ситуацію, в якій могла б виникнути негативна думка, і зосередьтеся на ній.

Зупиніть думку. Ефективний спосіб перервати думку — раптовий переляк. Спробуйте, наприклад, скористатися будильником. Встановіть його так, щоб він задзвонив через 3 хвилини. Зосередьтеся на своїй негативній думці. Коли задзвонить будильник, викрикуючи слово «стоп!». При цьому можна встати, клацнути пальцями або хлопнути в долоні. Потім постарайтеся ні про що не думати протягом 30 секунд. Якщо в цей період турбує вас думка знову, знову викрикуючи «стоп!». З часом ви навчитеся давати собі таку команду в розумі.

На заключному етапі почніть замінювати тривожні думки заспокійливими твердженнями або образами. Інакше негативна думка повернеться. Наприклад, якщо ви боїтеся літати в літаку, скажіть собі, що літак є найбезпечнішим видом транспорту. Уявіть, як ви зручно влаштувалися у кріслі, а літак благополучно прибув на місце призначення. Періодично образи можна змінювати, щоб вони не втрачали ефективності.

Коли ви навчитеся зупиняти першу думку, переходьте до наступної.

Медитація

Техніка медитації — відмінний засіб для концентрації і заспокоєнні розуму. Регулярна медитативна практика сприяє духовному і фізичному здоров’ю, вчить ментальному самовладанню. Переваг медитації багато, і одне з них це розвиток позитивного світовідчуття. У медитативному стані легше позбутися великої кількості негативу, який вас турбує. Медитацію можна поєднувати з візуалізацією і аффирмациями — так ефект вийти ще сильніше.

Отже, як тільки ви станете господарем своєї свідомості, і зможете перетворювати кожну подію життя в позитивний, надихаючий досвід, ви назавжди позбавитеся від хвилювань, сумнівів, розчарувань. Ви більше не будете заручником свого минулого — ви станете творцем свого прекрасного майбутнього.

Притча про позитивне мислення

Якось старий учитель сказав своєму учневі:

         -         Будь-ласка, оглянь цю кімнату і спробуй знайти у ній все, що має сірий колір.

Молодий чоловік оглянувся. В кімнаті було багато сірих речей: книга, підлога, підставка під квіти, штори і ще багато різних дрібниць.

        -         А тепер закрий очі і назви вголос всі речі… блакитного кольору, - попросив учитель. Молодий чоловік розгубився:

        -         Але я нічого не помітив!

Тоді учитель сказав:

        -         Відкрий очі. Подивися, як тут багато речей блакитного кольору!!!

Це була правда: ваза, рамки фотографій, килим. Учень відповів:

        -         Але ж це хитрість! Адже я за вашою вказівкою шукав сірі речі, а не блакитні!

Учитель тихо зітхнув, а потім посміхнувся:

       -       Саме це я і хотів тобі показати! Ти шукав і знаходив тільки сірий колір. Так само відбувається з тобою і в житті: ти шукаєш і знаходиш тільки погане і не помічаєш хорошого!

Учень заперечив:

    -  Мене завжди вчили, що слід чекати гіршого, і тоді ніколи не виявишся розчарованим. А якщо гіршого не станеться, то мене чекає приємний сюрприз. Ну, а якщо я завжди буду надіятись на краще, то ризикую бути розчарованим.

На що старий вчитель відповів:

         -       Упевненість в користі очікування гіршого змушує нас не помічати все хороше, що відбувається у нашому житті. Якщо чекаєш гіршого, то, скоріш за все, його і отримаєш. І навпаки. Можна знайти таку точку зору, з якою кожне переживання буде мати позитивне значення. З цієї хвилини ти будеш шукати у всьому щось позитивне!

Вплив спілкування дорослих на мовленнєву компетентність дітей дошкільного віку

Що говорити
Як говорити
Коли говорити

Теми для спілкування з дитиною

Розвиток дитини
Розповідь про природу
Розвивальні ігри
Виховання

«Прийоми ефективного спілкування»

• Відкласти справи заради розмови з дитиною
• Розмова повинна відбуватись на рівні зросту дитини
• Потрібно демонструвати дитині, що ви її чуєте
• Мова вашого тіла повинна демонструвати, що ви уважно слухаєте дитину
• Підтримка дитини посмішкою, обіймами, поглядом під час розмови
• Тон вашої мови повинен бути довірливий
• Робіть паузи, дайте дитині подумати, помовчати, не вимагайте негайної відповіді

Не варто під час спілкування зі своєю дитиною

• Ігнорувати
• Віддавати накази
• Погрожувати
• Читати мораль, повчати
• Давати відразу готові рішення
• Критикувати, ображати
• Наводити свої здогадки
• Проводити розслідування
• Залякувати під час бесіди
• Нагадувати минулі провини
• Наводити приклади інших дітей
• Вести монолог, а не діалог

Дитяча істерика

У сім'ях, в яких маленькі діти, Батьки часто стикаються з ситуаціями, коли у їхніх малюків виникає дитяча істерика. Часті приклади дитячих істерик можна спостерігати в магазинах, коли батьки відмовляються купити яку-небудь іграшку, і дитина спочатку встає, як укопаний,його неможливо зрушити з місця, а потім вибухає гучними криками і плачем.

Дитяча істерика може виявлятися в абсолютно різноманітних формах. Це може бути і ниття, стогони, ор, коли дитина повністю втрачає над собою контроль.

Батьки часто не знають, як реагувати на таку поведінку свого малюка. Для того щоб знати, що робити при істериці дитини, для початку потрібно розібратися в коренях цієї істерики.

·         Одна з перших причин криється в характері дитини. Так, саме в ньому. Адже у маленької дитини вже є свій характер. Хтось обожнює бути в центрі уваги і любить, коли їм захоплюються. І якщо він не отримує від оточуючих того, чого хоче, він вдається до доступних йому способам приковування уваги - крики і гучний плач. Якщо такі істерики у дитини стають постійними, то батькам треба вибудувати свою лінію поведінки.

У першу чергу, ні за що не звертати увагу на таку потворну поведінку дитини. У другу чергу, приділяти увагу дитині, схвалюючи його позитивні риси характеру. Увага для дитини - це питання, відповіді, зацікавленість в успіхах дитини, пам'ять до дрібниць з боку батьків.

·         Друга причина істерик - виховна. Діти можуть закочувати істерику не всім, а тільки тим, хто на неї піддається.

Справитися з таким видом істерик допоможуть тільки завзятість, наполегливість і готовність витримувати "натиски" дитини.

Якщо розібрати на прикладі ситуації в магазині з іграшкою. Якщо ви не проти придбати бажану дитиною іграшку, то краще купіть відразу. Але якщо ви впевнені, що іграшка йому не потрібна, то скажіть чітко і ясно "ні". Найгірша ситуація, якщо дитина буде плакати і кричати, а ви потім йому скажіть: "Добре, купимо, тільки не кричи!". Так, дитина зрозуміє, що він всього може добитися від своїх батьків, головне подовше покричати.

·         Ще одна з причин дитячих істерик криється у фізіології.

Часто у дитини після тривалого неспання виникає необхідність "покричати", витратити енергію, щоб потім спокійно заснути. Так діти знімають напругу. Поки дитина зовсім маленька, це йому необхідно. Але якщо це відбувається з дитиною у віці після 3 років, то це може сигналізувати про перенапруження і втоми у дитини. Якщо довго ігнорувати ознаки втоми у дитини, то це виливається в істерику, немов відбувається коротке замикання. У таких випадках маляті треба допомогти, взяти його на руки, покачати, заспокоїти.

·         Причина істерики може бути і вікова.

Це всім відомі кризи трьох років і подібні. Дитина ні кого не слухає, хоче робити все по-своєму, тобто він хоче самоствердитися, показати своє "Я". Батькам у цей період треба проявляти терпіння і твердість.

Коли можливо, треба дати проявити маляті самостійність. Скажімо, хай сам вирішить, що надіти. Але батьки повинні на самому початку визначити межі того, що можна, а що не можна. Це стосується навіть безпеки їх малюка у відносинах його з іншими.

Найголовніше, батьки ніколи не повинні бути байдужі до проблем дитини, навіть самим дріб'язковим. Встановити контакт і налагодити хороші взаємини - це одна з головних задач батьків у вихованні дитини.

Формування навичок та вміння з безпеки життєдіяльності дітей

10 правил - пам’яток для батьків

ü Люби свою дитину! Радій з її присутності, сприймай її такою, якою вона є; не ображай, не принижуй, не позбавляй її бути впевненою у собі, не піддавай несправедливому покаранню.

ü Охороняй свою дитину! Захищай від фізичних і душевних небезпек, навіть жертвуючи  власними інтересами і ризикуючи життям.

ü Будь прикладом для своєї дитини! Нехай у вашій сім'ї побутують чесність, скромність, гармонія.

ü Грайся зі своєю дитиною! Приділяй їй якомога більше часу, розмовляй з нею.

ü Працюй зі своєю дитиною! Привчай її включатися в усі роботи по господарству.

ü Дозволь дитині набути життєвого досвіду! Хай навіть не безболісно, але самостійно.

ü Покажи дитині можливості й межі людської свободи!

ü Привчай дитину бути слухняною! Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямовувати її таким чином, щоб дії не завдавали шкоди ні їй самій, а ні іншим.

ü Чекай від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня розвитку і життєвого досвіду.

ü Зроби так, щоб спогад про щасливе дитинство зігрівав її все життя.

Знай: життя наших дітей залежить тільки від нас самих!